А говорив, що будемо навічно…
І що немає жодних перешкод.
Не відкликаєшся, а я тебе ще кличу?
Думки синіють від насичених пригод.
І губи мліють від твоїх губ. Забули
вже присмак твій і запах твого бризу.
І я живу?! Скажи: живу?! Ким була?
Якою стала… і як покрилась слизом…
Побачити б твою байдужість зблизька
торкнутися рукою твоїх скронь.
Ти відштовхнеш. Невже більше не віриш?
Ти уникатимеш моїх рідних долонь.
Чи вже забув мій дотик, наші мрії,
мій світ що на зап'ясті в тебе був?
Ти б засудив мене за цю надію
та я наївна вірю,
можливо вже не любиш,
але мене ще не забув.
мене аж перетрусило від таких слів
0